Przemówienie Michała Sobańskiego w jęz. ukraińskim, Czeczelnik 23.09.2018

Виступ графа Міхала Собанського під час святкового
повторного освячення каплиці-усипальниці в Чечельнику в Україні
з участю єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського
23 вересня 2018 р. (неділя)

r.3

Ваше Преосвященство,
Дорогі Родичі,
Шановне Панство

Я прагну привітати всіх присутніх на цьому святковому повторному освяченні каплиці-усипальниці в Чечельнику та подякувати за таке багаточисельне прибуття. Дякую Отцям Францисканцям за підготовку цього торжества та особливо Брату Цециліану Запольському, а також Його Превосходительству Священику-Єпископу, за прийняття запрошення та придання блиску цій літургії своєю присутністю. Я хотів би також подякувати присутньому тут моєму Дядкові Анджею Моес, за підтримку мене у певній сфері цього ремонту. Слова признання належать також відсутньому у нас Пану Рафаїлові Руздзе, невтомимому наглядачеві за цими роботами, без наполегливості якого реалізація цього починання була би нездійсненна.

Це для мене незвичайно знаменний момент та велика радість, якою я хотів би поділитися з вами. Україну я відвідую вже від понад десяти років. Коли вперше приїхав разом з моїм родичем Кацперем Красіцьким до Чечельникa в 2009 р. та побачив каплицю, то відчув велику зворушеність. Я не припускав, що цей мавзолей пережив десятиліття комуністичної влади, що не став зруйнований і спрофанований, або наприклад, замінений на якийсь склад, чи на інший об’єкт «публічної придатності». Більшовицька революція від 1917 р. була варварством в неперевершеному масштабі та знищувала все, що було зв’язане з історією, з релігією, сліди старих родів, а особливо їх представників, проживаючих від століть на цих українських землях. Відкриття цієї неушкодженої гробниці, в якій спочили члени моєї родини, було в моїх очах відгуком минулого, яке мене прошило.

В той час я прийняв рішення, що відремонтую цю каплицю. Я знав, що це не буде легким завданням. Однак мав свідомість, що це я винен своїм предкам і тутешнім жителям, які подбали про це місце в радянські часи.

Історія цієї каплиці є незвиклою. Родичі Собанські, зв’язані з цією землею, розбудували її близько 1845 р. Протягом сімдесяти років рідко використовувалась і відкривалась, головним чином під час похорон, річниць і торжества Всіх Святих Днів. В той час в її підземеллях спочили дванадцять осіб з моєї родини. Найбільш незвиклий період дій цього мавзолею розпочався, однак, в 1917.р. Моя родина мусила рятувати життя та утікати з України від більшовиків. Власті перехватили костел святого Жозефа в Чечельнику. Тоді тутешнє католицьке населення зробило з каплиці центр віросповідання і релігійного життя. Розташована на узбіччі, каплиця на кладовищі не попадала в очі представників влади, а віруючі люди теж не мусили тут приховуватись від пильних очей різних агентів. Виживання цієї каплиці та утримання її протягом понад сімдесяти років як парафіяльного центру, видається майже дивом. Одночасно є символом незламності віри в Бога, а особливо відваги у вас всіх зібраних і попередніх поколінь жителів Чечельникa та його околиць. Але це не була мала римо-католицька община! Охоплювала величезні території, з радіусом понад сто кілометрів. З тим місцем зв’язана також особа пильного захисника католицької віри радянських часів – отця Мартиніана Дажицького, від 1943 до 2008 р. прямо легендарного священика цієї частки України від Житомира по Одеси. Йому також під час сьогоднішньої літургії подякуймо спільною молитвою за відвагу та непохитну віру, які його характеризували. Адже можна сміливо сказати, що кожен католик в Чечельнику та його околицях, що налічує собі понад тридцять років, отримав хрещення у цій каплиці. Тому також у моєму сприйнятті ця скромна гробниця виросла до рангу символу та представляє собою історичний спогад.

Від імені моєї родини, я хотів би дуже подякувати тутешнім жителям. Це завдяки вам, вашим батькам і дідам, ця каплиця пережила. Це вимагало великої відваги, щоби під час явної боротьби з костелом піклуватися про це місце та старатися про його утримання. Від всього серця дякую вам, бо тільки з цих приводів ми можемо сьогодні зібратися на молитву усередині каплиці!

Від болісних випадків 1917-18 минуло століття. Пан Бог дарує нам те, що я, моя родина і ви можемо знову зустрітися в цій каплиці, яка після цього ремонту зможе, як і раніше, служити і залишатись під вашим доглядом, а також під опікою Братів Францисканців з тутешнього монастиря. Я радію, що удалося завершити ремонт та повернути цьому місцю древній блиск. Цей ремонт – це заслуга групи реставраторів, які тут працювали від 2014 р. Дуже їм за це дякую. Я маю велику надію, що ця каплиця, в якій навічно спочили члени моєї родини, протягом наступних десятиліть залишиться місцем молитовного зосередження та важливим свідком нашої спільної історії.

На кінці я хотів би на знак пошани та на спогад цієї святої меси, від імені моєї родини передати до руk Вашого Преосвященства ось цей дар разом з відповідним записом, щоби пригадував цю урочисту подію майбутнім поколінням.

Дякую за увагу та прошу Ваше Преосвященство провести освячення каплиці.